Компанія «Явір-2000» знає своїх героїв!

17.04.2015

[simple_crumbs root="На головну" /]

Компанія «Явір-2000» знає своїх героїв, глибоко шанує і пам'ятає їх подвиги, і з величезною повагою ставиться до тих, хто в наші дні захищає суверенітет і національні інтереси нашої країни, боряться за цілісність України.

20150126_124814Щипак Володимир Васильович - співробітник компанії «Явір-2000», один з учасників антитерористичної операції, що ведеться в цей час на Сході нашої країни, дав інтерв'ю, в якому розповів про своє місце дислокації, життя на «війні» та вільний час.

Повернувшись цієї весни із зони АТО, він розповів і про своє життя до останніх подій в Україні, і про те, як вплинула на його долю ця неждана «війна»...

- Володимир Васильович, розкажіть трохи про себе - освіта, чим займалися до «війни» на Сході України, як опинилися в рядах ЗСУ, Ваш шлях у АТО? Яким було Ваше місце дислокації?

- Маючи дві вищі освіти (інженер-будівельник і фахівець з пожежної безпеки), 9 років відпрацював в МНС, після чого прийшов працювати в «Явір-2000» на посаду інспектора пожежного спостереження і технічного обслуговування, а 4 квітня 2014 був призваний на службу за мобілізаційним приписом.

Після мобілізації мене відразу направили разом з іншими мобілізованими в навчальний центр біля смт Черкаське в Дніпропетровській області. За посадою я був радіотелефоністом 2-ї мінометної батареї, 93IMG_20150320_120407 окремої механізованої бригади. Місяць ми займалися військовою підготовкою, а потім нас перекинули в Донецьку область, на землі Добропільської сільської ради, після чого виконували бойове завдання з охорони блокпоста.

Пізніше місцем дислокації бригади було визначено село Піски - це крайня, а тому й стратегічна позиція української армії під Донецьком. Це в деякому роді були «ворота в Донецьк» і тил для аеропорту, який утримували ЗСУ.

У листопаді дев'яносто третя окрема механізована бригада і "Правий сектор" звільнили від терористів і повернули під контроль України селище Дослідне біля Донецького аеропорту.

- Володимир Васильович, як були справи з забезпеченням?

- З обмундируванням були проблеми. У мене 49-й розмір ноги, тому три тижні спочатку довелося носити офісні туфлі, в яких я туди приїхав. Мої муки закінчилися, коли я, не дочекавшись, купив за свої кошти "берцы". Також існувала й існує далі серйозна проблема із забезпеченням засобами захисту, так на 2-х чоловік всього лише один бронежилет. Грошове утримання виплачують не завжди вчасно і не в повному обсязі. Є плутанина зі званнями, "польові" і "командировочні" не платять взагалі.

Найбільше турбує відсутність чітких вказівок з боку вищого командування щодо подальших дій і часу перебування на службі. Не було роз'яснень про наш діючий статус як військовослужбовців: учасники бойових дій, учасники антитерористичної операції або "просто проходять навчання".

А в двох словах, все, що ми мали, це завдяки волонтерам. Один з них Євген Ситько. Коли вже багато хто боявся їздити в зону АТО, він їздив не раз. Без їхньої допомоги нам було б важко!

- Як Ви ставитеся до отримання Донбасом особливого статусу та укладення перемир'я?

- До одержання Донбасом особливого статусу - негативно! Що відносно перемир'я, може, на папері, для Європи воно є. Для нас, солдатів, стало після підписання цього перемир'я тільки гірше. І після першого, і після другого перемир'я кількість загиблих і поранених українських військових не зменшується. Сепаратисти спеціально «долбят», щоб українська сторона відповіла, і у Росії з'явився привід офіційно ввести війська. Але в даний момент ми все робимо правильно. За час перемир'я вдалося перекинути додаткові сили, підтягнути техніку, зміцнити кордон, створити кільця захисту, крізь які ніхто ніколи не прорветься.

"Перемир'я - це добре". Думки жителів.

Перемир'я - це добре, - сказала я, і пішла далі нарізати красивими рядками стрічки для москітних сіток.

Перемир'я - це добре, сказав мій друг, і поїхав закуповувати медикаменти.

Перемир'я - це прекрасно, сказав ще один мій знайомий і продовжив упаковувати бронежилети.

Перемир'я - це чудово, сказав інструктор зі стрільби, що навчає молодих, і сів складати нову сітку наступного етапу навчання.

Всі ми хочемо миру. Москітні сітки, медикаменти, бронежилети і хороші стрілки - основа нашого світу поруч з неадекватним сусідом.

IMG_20150308_151721Тому що одна справа нападати на холопа, який пузом підлогу обігріває і пальцями-сосисками треники з попи дістати не може, бо тяжко йому, дебілушкє. І зовсім інша справа, нападати на того, хто по зубах вріже. І москітною сіточкою зверху прикриє.

- Яке Ви відчули ставлення цивільного населення до наших воїнів? Що можете сказати про жителів окупованих територій, як зустрічали місцеві?

- Ставлення місцевих спочатку несхвальне, так як російське телебачення змінює мислення. Зустрічаються люди з різною точкою зору, але більшу кількість жителів окупованих територій за Україну.

- Ви бачили фронт, бачили реальний стан справ ... Проти кого воює України? Проти російських підрозділів, «кадировців», терористів ДНР і ЛНР? Є в України шанси вистояти?

- Воюючі на Донбасі бойовики давно вже не є, та вони й не були єдиною силою. Бандгрупи ДНР і ЛНР - таких мало. У більшій частині бойові дію ведуть люди-найманці, яким втрачати нічого, вони прийшли туди заробити. А тому, що в Україні триває не громадянська війна, а війна Росії проти вільної України, є прямі докази. Неодноразово знаходили боєприпаси з маркуванням російського виробництва. Україна такої зброї не має! Вірю, що війна закінчиться нашою перемогою. Ми всі дуже віримо в це! Не завжди по телебаченню говорять правду про кількість загиблих бійців. А те, що відбувається насправді, відрізняється від того, що подають у ЗМІ. Насправді війна виглядає гірше, ніж показують у новинах.DSC_0000031

- Який противник з тих, що зараз воює проти нашої армії, найнебезпечніший?

- Професійні російські військові. Адже там стріляє зброя, причому найсучасніша. Якщо українці воюють зброєю ХХ ??століття, то сьогодні на території Донбасу є вже зброя XXI століття, і абсолютно зрозуміло, що вона російська.

- Володимир Васильович, а там, на фронті, підтримка українців відчувається?

- Підтримка рідних, друзів вкрай необхідна у важких ситуаціях, особливо коли, ти відірваний від рідного дому. З рідними зв'язок підтримувати навіть по телефону було вкрай важко, оскільки зв'язок був відсутній. Якби не прості українці, ми б не вистояли. Волонтери везуть продукти, обмундирування. Народ нам дуже сильно допомагає. А влада тільки забирає. Також нам волонтери привозили листи від дітей з різних куточків України. А діти ж завжди пишуть щиро, від душі. Ці листи вселяли віру в перемогу, реально піднімали бойовий дух.

- Як проводили там вільний час, що думали про цю «війну»?

- У вільний час відсипалися. Охороняли самі себе, на вулицю намагалися взагалі не виходити - небезпечно, тільки при бойових завданнях. Іноді думав: чим «нагорі» керуються? Чи то це відмивання грошей, чи то ...

- Коли, на Вашу думку, закінчаться військові дії?

- Це залежить не від нас, хлопців, а від політиків. Росії потрібні наші землі, відрізати нас від моря. Вони думали, що схід ми так само просто віддамо, як Крим, але не тут то було. Ми даємо відсіч. Я думаю, військові дії увійдуть в етап замороженого конфлікту і закінчаться ще не скоро - рік, два, а може й три роки. У нас немає важкої зброї, ніхто її не дає. Якби влада хоча б скоординувала наші зусилля, налагодила зв'язок між батальйонами, грамотно б продумували операції... Ми б вже гнали терористів і російську армію з нашої землі. Але вони навіть цього не роблять. Просто плюють на нас: стійте тут самі, їжу шукайте самі. Ось так. Закритих кордонів немає - припинення військових дій немає.

- Володимир Васильович, якого було після «війни» повертатися додому, в мирні міста?

- Важко! Спочатку дуже незвично. Перебування в зоні АТО вплинуло на моє життя. А як інакше? Війна всіх змінює.

- Їдучи із зони АТО, що побажали своїм хлопцям?

- Найголовніше, повернутися живими! Не втрачати надії і шанобливого ставлення від «керівництва».

- Чи вважаєте Ви себе патріотом?

- Як на мене, так, я - справжній патріот, як і кожен, хто любить і захищає свою Батьківщину!

- Володимир Васильович, чи отримана Вами зараз якісь нагороди за участь у проведенні АТО?

- Ні. Ми не знаємо, який статус нам буде присвоєно... Відношення штабних офіцерів до хлопців, що воювали критично несхвально... Очікуємо компенсації від держави. Це досить чималі суми, а отримаємо ми їх чи ні - не знаємо... Нам чужого не потрібно! До командного складу абсолютно негативне ставлення. Такий факт, як присвоєння собі статусу учасника АТО, пробувши кілька годин в зоні АТО, і якщо взагалі були... просто, незрозумілий.

- Володимир Васильович, спасибі велике за інформацію. Бажаємо Вам і всім жителям України миру, процвітання і добра, а нашим захисникам - успіхів, стійкості і сили духу, мужності при виконанні військового обов'язку!

- І ще хочу сказати - дякую вам за допомогу. Особлива подяка керівництву компанії «Явір-2000» за матеріальну, фінансову та моральну підтримку. Окреме спасибі начальнику відділу пожежного спостереження і технічного обслуговування - Мерсіянову Дмитру Анатолійовичу... і волонтерам. Величезне і щире "дякую"! Ми там за народ стоїмо. І всі разом ми обов'язково переможемо!!!!

5


Переглядів: 104

Повернутись до списку

   




СУПЕРПРОПОЗИЦІЯ: Охоронна сигналізація від 2222грн.!

Комплект охорони за суперціною. Монтаж у подарунок!

Детальніше про акцію